«Треба не застигати! Навчіться диханням рухати тіло, піднімаючи тканини на вертикаль» — так казала Наталі Дроен — мій Учитель сакральної архітектури тіла.
Я часто тепер бачу на своїх заняттях жінок у стані, або напруги, або млявості або щось напружено, а щось валяється. Навчиться «не застигати» — це м'який ледь помітний рух, що погойдується, що поєднується з диханням.
У нашому тілі є «пружинки», так їх називала Наталі.ть пружинка в стопі та під ребрами та інші. Це місця, де ми можемо ледве помітно амортизувати. Завдяки цим рухам, що амортизують, ми створюємо хвилю в тілі. М'яке, плавне похитування.
Всі люди, коли довго стоять виконують рухи. зняти та прокрутити швидко буде схоже на танці дискотек 70х?
Наталі нас навчала ”класичному танцю”? Плавним, м'яким, красивим ледь помітним рухам у «пружинках суглобів» на паралельно збудованому тілі, відштовхуючись від підлоги стопою, виростаючи вздовж хребта «на вертикаль».
Навчившись правильно вибудовувати положення тіла в просторі і рухатися в такт дихання мікрорухами, ми не застигаємо і не створюємо напруги, що призводять до болю в стопі, в колінах, в попереку, грудях, шиї.