Після літньої перерви у групових заняттях САТ виникло в мене бажання знову повернутися до колективної практики. Бажання це визрівало весь час, поки продовжувала самовдосконалення через пізнання свого тіла, згадуючи та повторюючи ті навички у САТ, які здобула перед канікулами.
Минулої суботи, щоби згадати смак занять у групі, прийшла на ознайомлювальний урок для новачків до Олени. Зраділа, що інтерес до практики не згасає. Дівчатка ділилися своїми враженнями після уроку і говорили, як навіть лише за годину змінилося їхнє уявлення про ідеальне тіло, яке може їм бути не в тягар, а в радість. І що їм відкрилося розуміння те, що будь-які недоліки постаті можуть перетворитися, дійти досконалості, повернутися до природної краси, якщо навчитися робити правильні дії. За своїм невеликим досвідом знаю, як вони мають рацію! І тепер уже залежить від кожної, чи буде використано шанс для зростання та розвитку, який відкриває знайомство із САТ.
Прислухаючись до свого тіла
Задумалася і я, які зміни хочу отримати, відкриваючи свій новий сезон занять САТ у групі. Нічого конкретного з цього приводу відразу не спало на думку. Але тіло виявилося мудрішим за мене і просто вирішило відразу мені підказати, та ще яким чином!
Загалом, захворіла я, хоча нічого не віщувало такого розвитку подій. Звичайна застуда. Не встигла на подвір'ї проявити себе осінь першим похолоданням, як у моєму носі раптом завирувала весняна крапель, і не давала мені спокою цілий тиждень. Задумалася я: навіщо б це? Почала згадувати відомі мені трактування психосоматичних причин прояву різних недуг, про які читала в книгах Луїзи Хей, Ліз Бурбо... Варіантів для роздумів набралося достатньо. Але в якийсь момент раптом осяяло, що застуда якраз і прийшла допомогти мені розібратися, яких змін у собі треба прагнути в новому сезоні моїх групових занять САТ. Не з проста я ж задалася таким питанням! Тому зі списку причин виникнення застуди та нежиті мною були відібрані ті, які допомагали знайти на нього відповідь. А те, що хід моїх думок виявився вірним, підтвердило швидке одужання після того, як я прийняла та осмислила ці причини.
Серед можливих факторів, що сприяють виникненню застуди і, зокрема, нежиті, моя увага загострилася на таких: спроба здійснити щось із зусиллям, напругою та старанням замість того, щоб розслабитися та дозволити подіям йти своєю чергою; прийняття рішень на основі логіки, а не емоцій та інтуїції; відчуття втоми через таку старанність, але незнання, як зупинитися; надлишок відповідальності та тиску, пов'язаний з необхідністю робити все як треба; потреба приділити собі час; відмова прислухатися до свого тіла та знизити темп.
Розмірковуючи про причини застуди, зловила її зв'язок не лише з проявами характеру, а й зі своїми м'язами, які в деяких місцях настільки жорсткі та напружені, що заважають тілу бути досить пластичним та розслабленим. Так я знайшла відповідь на своє запитання про те, яких змін чекає моє тіло, і чого мені бажати на заняттях САТ насамперед. Тепер впевнена, що таке бажання успішно виявиться в реальності, адже вже зроблено перші кроки для його здійснення: зрозумілі переконання, які треба перетворити, щоб вони перестали тримати під замком моє тіло.
Особливе задоволення
Питання про мої пріоритети на заняттях САТ випливало і раніше. Хотілося ясності та послідовності, які б допомогли вибудувати процес змін ефективно, цікаво та пізнавально. Адже просто бажати змін недостатньо. Насамперед, потрібно внести ясність, визначивши свої реальні цінності, і потім, вже усвідомлюючи цінності, почати діяти. Тільки так людина може зробити саме ті зміни в житті (або, як у моєму випадку – зміни в тілі), які наповнять її та призведуть до відчуття задоволення та розвитку. І тут моя застуда виявилася зовсім не випадковою. Втім, як і все, що відбувається у житті.
Події минулого літа підштовхували мене до того, щоб я нарешті зважилася на практиці повернути своїм м'язам пластичність. Під час однієї подорожі мені зустрівся викладач, який за допомогою спеціальних вправ допоміг дізнатися, що означає розслабитися по-справжньому, коли з тіла йде будь-яка напруга і тяготи повсякденного життя спадають із плечей, як пожовкле листя з дерева.
Сучасна медицина не заперечує, що м'язова напруга блокує потік хворобливих спогадів, який при релаксації відновлюється. Тобто якщо людина має психологічно травмуючий досвід, то м'язова напруга придушує енергію цього досвіду. Саме собою такий стан психічної затисненості породжує осередки сильної напруженості, як фізичної, і психологічної. Зазвичай ця напруженість нами навіть усвідомлюється, оскільки формується вона поступово. Але при повному розслабленні стає очевидно, що психіка перебудовується і старі пригнічені спогади вивільняються, позбавляючи людину звичного м'язового напруження, що викликає різноманітні болі в тілі. А внутрішня життєва енергія знаходить можливості вилитись у навколишній світ і знайти собі адекватний зовнішній вияв.
Щоб розслаблений стан м'язів у тілі став звичним, і пішла будь-яка стислість, необхідні відповідні фізичні вправи, які впливають м'яко і допомагають повернути тілу природну пластику рухів. Навіть мій незначний досвід у освоєнні практики Наталі Дроен, який розпочався навесні цього року, дозволяє зробити висновок про те, що САТ буде найкращою підмогою не лише у закріпленні вже набутих мною навичок у розслабленні тіла, а й у розширенні знань про його природні можливості. Адже напруга – це марна витрата енергії. А особливого задоволення від можливості бути собою і виявляти в цьому світі себе, справжню, ще ніхто не скасовував????
Новий образ
Минулого літа стало для мене першим, коли я взагалі відмовилася від взуття на підборах, вирішивши повернути своїй ході легкість польоту. Надихнули мене на такий подвиг саме заняття САТ, на яких зрозуміла, як потрібно коригувати стопу та ходу, щоб з часом не стало «болюче» через перекошені кістки в улюбленому тілі. Так у моєму гардеробі відразу з'явилося кілька пар балеток та босоніжок на плоскому ходу. І я зовсім відмовилася від свого образу, навіяного фантазіями. Адже жінки найчастіше втілюють саме через взуття свої фантазії, уявляючи, якими вони могли чи хотіли б стати. Тому й купують час від часу туфлі, які потім ніколи не вдягнуть 🙂
І ще багато жінок просто не вміють ходити на підборах! навіть у просто неправильній ході на начебто зручному «шкільному каблучці»... Впевненість ця прокинулася саме завдяки моїй літній акції «Каблуки в кишені», назва якої дала книга московської журналістки Етері Чаландзія. – весь такий чоловік-чоловік»…
Натхненна таким компліментом, я і повертаюся до своїх занять САТ у групі, щоб розширити межі своєї чутливості та точності рухів 🙂