У групі кожен має грати, оскільки
гра у більш виправлений стан
викликає на нас сили, які нас зраджують

Останні три-чотири місяці після занять Сакральною Архітектурою Тіла я на цілий день, що називається, „випадала з життя” в результаті поганого самопочуття і ніяк не могла зрозуміти, що відбувається (раніше теж таке траплялося, але не так часто і не таке тривале ставлення до нашого уроку не дуже зрозуміла, що фізичний та емоційний стан після занять Сакральною Архітектурою Тіла в групі (та й під час теж) визначається безпосередньо моїм ставленням до самого процесу під час заняття, моїм внутрішнім станом – якщо Сакральна Архітектура Тіла представляється мені як важка робота з виправлення, то відповідно я отримую тяжкість у тілі та погано. Якщо ж я ставлюся до заняття як до гри, включаю в процес елемент гри, то і на виході із зали і до наступної зустрічі з ученицями та вчителем отримую легкість у тілі та емоційний спокій.

І так, уявляючи себе в більш виправленому стані, ніж ти є зараз, зміни в тілі відбуваються набагато швидше та легше.